Один будинок – два власники?
Як повідомили мешканці будинку на вул. Остроградських, 10, які купили там квартиру, приватизовану у 1996 році, станом на 1997 рік приміщення підвалу були опечатані, протягом багатьох років вони не використовувались, що засвідчила комісія ЖЕКу. Про появу нового сусіда у їхньому підвалі мешканці дізналися лише тоді, коли там почали довбати стіни і облаштовувати магазин.
Тоді з’ясувалося, що у 2003 році місцева влада передала приміщення підвалу в оренду гр. Голованову Б. Г., мешканцю та голові ОСББ сусіднього будинку. Це відбулося, незважаючи на те, що у підвалі будинку є вентиляційні і димохідні канали квартир, каналізаційні комунікації тощо!
Далі. У 2005 році на основі рішення Радянського райвиконкому від 1987 року працівники ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» П. Кравець та З. Куйбіда виготовляють «Витяг про реєстрацію прав власності на нерухоме майно», що будинок на вул. Остроградських, 10 належить територіальній громаді Львова в особі Львівської міськради. Відтак, якщо вірити цьому документу, на сьогодні в будинку на вул. Остроградських, 10 є два власники – мешканці будинку, які приватизували там свої квартири, та територіальна громада в особі Львівської міськради...
Гра слів чи підміна понять?
Ухвалою сесії Львівської міськради №2167 від 07.04.2005 року гр. Голованову Б. Г. дозволили «приватизувати способом викупу нежитлові напівпідвальні приміщення площею 37,3 кв м на вул. Остроградських, 10». Згодом, наступною ухвалою сесії №2722 від 20.10.05 р., міська рада внесла зміни до попередньої ухвали і замінила вираз «напівпідвальні приміщення» словами «приміщення підвалу». Як припускають мешканці, це було зроблено для того, аби ввести в оману депутатів Львівської міськради: продавали «напівпідвал», а потім тихенько уточнили, що це «підвал».
Уже в судовому засіданні за позовом мешканців будинку до управління комунальної власності, Франківської райадмінстрації, Голованова Б.Г. та ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» про визнання неправомірними їх дій щодо безконкурсного продажу майна, визнання недійсними загаданих ухвал міськради про приватизацію було надано експертний будівельно-технічний висновок, у якому вказано, що спірні нежитлові приміщення розташовані у «цокольному поверсі» житлового будинку.
Без права на підвал
Користуючись правовою необізнаністю мешканців, Львівська мерія спочатку здала в оренду підвал будинку площею 37,3 кв м, а потім його приватизували під магазин. Відтак мешканці вже кілька років вимушені поневірятися по судах та доводити своє право на допоміжні приміщення у будинку, де вони мають приватизовані квартири.
У той час, відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» під час приватизації квартири у спільну власність мешканців переходять і допоміжні приміщення у будинках (підвали, горища, сараї тощо). Ці приміщення передаються у спільну власність мешканців безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Винятком є лише ті приміщення, в яких на момент прийняття закону вже розміщувалися заклади торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування. Ці приміщення при приватизації житлового фонду передаються у комунальну власність місцевих рад.
Детально цей закон тлумачить Конституційний Суд України рішенням від 02.03.2004 року:
«Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно із приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Власники неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласниками допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир».
Окрім того, відповідно до чинних державних будівельних норм, не передбачено облаштування у підвалах будинків об’єктів громадського призначення. Розміщення адміністративних приміщень, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, відділень зв’язку дозволяється на першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків.
Ціна питання
Відповідно до договору купівлі-продажу, нежитлові підвальні приміщення площею 37,3 кв м продали без жодного конкурсу за 18 тис. грн. У той час комерційна вартість нежитлових приміщень станом на 2005 рік була, щонайменше, у п’ять разів вищою.
А саме вартість 1 кв м тоді становила 2,5-5 тис. грн (500–1000$), отже, вартість згаданої площі мала б становити 93-186,5 тис. грн. Можна припустити, що різниця у вартості розійшлася серед спритних чиновників.
Наразі судова тяганина за підвал будинку на вул. Остроградських, 10 продовжується. Попри те, що рішення Франківського суду міста Львова було не на їхню користь, мешканці не впадають у відчай і сподіваються відвоювати вкрадене. Тим паче, що є приклади, коли аналогічні рішення місцевих судів на Львівщині, ухвалені не на користь мешканців, згодом були скасовані Верховним судом України. А саме були скасовані рішення місцевої ради про включення спірного підвального приміщення до переліку об’єктів комунальної власності, які підлягають приватизації, рішення ради про надання в оренду цього приміщення, а також договір купівлі-продажу підвалу. Верховний суд постановив, що приміщення підвалу має бути передане у власність мешканцям будинку.
Коментарі.
Юрій Ткаченко, кандидат у депутати ВР України по 117 округу:
- Коли мешканці дізналися, що їхній підвал став магазином, вони почали боротися. Під час судових слухань, звернень і скарг мешканцям стало відомо, що Львівська міськрада продала цей підвал на підставі оформленого свідоцтва на право власності на весь будинок. Тобто люди мали у власності приватизовані квартири, а Львівська міськрада взяла й оформила весь будинок у свою власність, і на підставі цього вона спочатку здала в оренду, а потім продала підвал, і там зробили магазин. Коли почали дивитися документи, підставою для оформлення права власності виявилося рішення радянського виконкому 1987 року про те, що будинок належить ЖЕКу. На той час це повністю відповідало законодавству, бо вся нерухомість тоді належала державі. Після цього був прийнятий закон про приватизацію державного житлового фонду, де квартири та всі приміщення, за виключенням приміщень, у яких розміщувалися магазини, заклади громадського харчування, аптеки, передавалися громадянам. Усі інші перелічені приміщення відійшли до комунальної власності. Фактично, це є грубе порушення. Ми неодноразово зверталися з цих питань і будемо далі звертатися. Як на мене, це прояв неадекватності керівництва Львівської міськради, тому що тільки неадекватний керівник може визнати, що будинок належить йому, у той час, коли там є квартири, які належать іншим особам
Олексій Вєренцов, юрист:
- Зараз йде масова «прихватизація» підвалів і горищ на підставі таких же свідоцтв на право власності, які оформила Львівська міськрада на свою користь. На підставі рішення райвиконкому виконавчі органи міськради звернулися в БТІ, яке видало на всі будинки у Львові право власності. Йдеться десь про 90% житлового фонду. Я не виключаю, що на підставі таких документів будуть і чужі квартири продавати.
Мешканці мають шанс відвоювати підвал. На мій погляд, швидше за все, був вплив на суддю. В інший спосіб рішення у цій справі пояснити не можна. Тому що це однозначно позбавлення майна. На одне і те ж приміщення не може бути два власники. Є закон України про приватизацію державного житлового фонду, який надає право спільної сумісної власності на підвал всім мешканцям будинку, що там мають квартири. Органи місцевого самоврядування тут однозначно перевищили свої повноваження. Не може бути окремо будинок у власності когось, у той час, коли там всі квартири приватизовані. Це навіть не неадекватність, а патологічна жадібність, за яку треба садити в тюрму мінімум на 10 років. Тому що, за моєю інформацією, у такий самий спосіб оформлені будинки у центрі Львова.
Орест Злобін, заступник начальника управління комунального майна Львівської міськради
Виконавчим комітетом Радянської районної ради був затверджений реєстр житлових будинків, які належать місцевим радам. На підставі цього оформляється право комунальної власності. З моменту видачі оцього документа право власності надано місцевим радам. Витяг про реєстрацію у радянські часи не видавався. Він почав видаватися після 2004 року. У 2005 році будинок на вул. Остроградських, 10 зареєстрували у єдиному державному реєстрі. Є договір купівлі-продажу нежитлових приміщень способом викупу на підвальні приміщення, загальною площею 37,3 кв м. На жаль, я не працював у той час. Управління комунальної власності здійснює відчуження і загалом усі дії з нежитловими приміщеннями на підставі документів БТІ. Вони часом роблять обміри, переобміри. Тому, якщо був напівпідвал за старими документами, а зараз норми змінилися – вони видають новий документ, що це є підвал. Бувають випадки, що за рішенням БТІ був підвал – стає напівпідвалом, приміщення цокольного поверху – першим поверхом.
Львівська міськрада вирішила забирати у мешканців горища та підвали
Львівська міська рада прийняла ухвалу, яка дозволяє без згоди мешканців будинку відбирати у них нежитлові приміщення..
Згідно з ухвалою ЛМР №3809 від 29 липня 2010 року, один мешканець будинку може відібрати горище або підвал, не зважаючи на те, що решта мешканців мають рівні права на ці приміщення і могли б не погоджуватися з ним. Цікаво, що насправді є дві ухвали міськради: перша передбачає приєднання нежитлових приміщень зі згодою усіх мешканців, а інша не передбачає згоди мешканців і дозволяє вирішити питання через управління комунальної власності.
- «Друге положення не бере до уваги згоду співвласників квартир цілого будинку. Беруть документи лише одного власника квартири, який хоче взяти якесь вільне приміщення, не враховуючи думки решти», - коментує прийняту ухвалу кандидат в депутати ВР України Юрій Ткаченко.
Водночас начальник юридичного управління ЛМР Гелена Пайонкевич розповіла, що насправді існує дві ухвали Львівської міськради, де передбачено процедуру приватизації нежитлових приміщень у будинках.
- «Міською радою прийняті дві ухвали. В першу чергу – це ухвала, яка регулює порядок приєднання допоміжних приміщень і до них належать підвали, горища тощо. Відповідно приватизація здійснюється абсолютно за згодою усіх мешканців будинку. Є інша ухвала, яка регулює порядок приєднання нежитлових приміщень – це приміщення, які не належать до житлового фонду і не можуть виступати самостійними об’єктами цивільно-правових відносин, тобто в даному випадку приєднання можливе без згоди мешканців. Ці приміщення абсолютно інші, будувалися як нежитлові, які мають відповідний підтверджений статус», - прокоментувала Пайонкевич.
